Versace Pour Femme Dylan Blue Versace для жінок

Вирішила зробити паузу з "Вільною помаранчевою республікою", взяла Dylan Blue EDP від Versace, який я ще навесні отримала в тому самому наборі "10 семплерів люкс-парфумерії за 15 баксів, ексклюзивно для Macy's". Досі про нього не писала, бо якийсь він ніякий, скільки не пробувала. Ось вирішила зробити черговий підхід, на цей раз фундаментально:)

Взагалі жодну з численних заявлених нот я не відчуваю. Досі взагалі не відчувала, хіба що коли зап'ясток біля носа тримаєш, і то не дуже. Але якщо нанести на всі точки пульсу на шиї (обидва боки під нижньою щелепою, обидва боки за вухами) - опиняєшся у приємній хмарі монолітного "свіжого" запаху. Такий парадокс - запах тебе повністю огортає, але при цьому він не душний. Колір - білий, іноді в пастельну рожевість йде, але повертається до білого. Це запах крему. Чомусь хочеться сказати "крему Нівея", але не тому, что я пам'ятаю запах Нівеї (вже і не згадаю, коли останній раз вона в домі була), а через рекламні образи - жорстяна баночка, білосніжний крем, такий м'який, ось ти набираєш його кінчиками пальців... Тобто - таке враження, ніби на обличчя нанесли якийсь крутий зволожуючий крем, і це він так пахне. І щось у цьому однозначно є, це дуже далеко від "типових парфумів", які я обираю для себе, але я задумалася, що хотіла б мати щось подібне в колекції та часом бувати і такою. Пахнути не всеохоплюючими білими квітками, що змушують втрачати голову, і не пряностями-шкірою-деревиною, що привертають увагу та пробуджують уяву, а ось такою несхильною м'якістю. Мене справді захопив цей ефект "твердої м'якості", пробачте, це лише оксюмороном можна пояснити. Коли навколо тебе така аура білосніжності, такої м'якої та ласкавої, враження "якби вату робили з шовку", або наче торкнутися у дитинстві маминих рук-одразу-після-крему, коли вони особливо м'які. І ця ніжність і чистота, це заспокоююче сяйво без сліпучості - вона є незламним щитом навколо, крізь який ніщо не проникне. Водночас - м'яка доброзичлива аура і броня, яка робить жінку абсолютно впевненою в собі, адже за такою бронею вона в ідеальній безпеці.
Але звертаю увагу, що я кажу "хочу щось подібне в колекцію", а не "хочу ось це в колекцію". Періодично це був "запах крема на свіжовимитому тілі". А періодично - "мило-мило, нічого цікавого". Хоча я однаково вдячна Dylan Blue за те, що він зміг запустити ці всі асоціації. Я тільки за це парфуми й ціную - за здатність намалювати образ у моїй голові, змусити його жити власним життя, дати відправну точку длі Історії. І принаймні за цей затест йому це вдалося, навіть якщо це було випадковим.

Десь через дві-три години я нарешті змогла виділити з цього моноліта ноти яблучка та шипшини, але з ними з'явились душні та прілі ноти. Далі все більше парфуми скочувались до цієї "душності, як від парфумів тіток у ЖЕКах". Хоча все не так погано, як з Коко Мадемуазель, наприклад - ось зараз, через понад чотири години перевіряю на зап'ястку, в принципі, достатньо приємний запах "бази популярних люксових парфумів", ще й часом приємні ноти деревини з'являються.

Мораль сьогоднішнього відгуку буде наступна. Якщо справді серйозно тестувати парфуми, шукати в них цікаве - принаймні, з моєю уявою, користь з того буде: натхненні, цікаві образи. А по-друге, при моїй вдячності цим парфумам за образи та приємні моменти, вердикт - "якщо не мило, то однаково зволожуючий крем для обличчя". Може, колись знайду нішу, яка розкриває цей образ м'якої білосніжності цікавіше, глибше - і при цьому стійкіша.

Невиконані обіцянки: багатообіцяючий флакон і якийсь ніякий вміст. Фруктовий старт, квіткове продовження і паперова нота. В базі невиразна деревина. Шлейфу нема. І такий... знайомий-знайомий. Аромат невиразний, невпізнаваний, таких вже було (і, мабуть, буде) чимало.

Невнятний... Окремих нот не відчутно.. На жаль... Мабуть зараз не його пора. Флакон, мимо якого не можливо пройти, але аромат невиразний.

Просто ягідно-фруктово-мускусно. Нічого незвичайного. Десь подібне чула неодноразово ... Купила міню заради флакона
Все